Я люблю коли життя йде своїм шляхом. Інколи воно може бути спокійним, розважливим та ненав'язливим, та часом так буває, що воно набирає великі оберти, і приносить тобі все і одразу. Що ти навіть не розумієш за що краще вхопитись. І так відбувається весь час.
На даному етапі у мене досить насичені будні та вихідні, а краще сказати одне перетікає в інше. І мені це до вподоби. Адже зараз весна, з'явились нові сили, нові бажання, і є час, коли це все можна встигнути зробити. Є час зануритись з головою у різні події, і є час відпочити та насолодитись тією красою, яку дарує нам природа.
Нещодавно у мене були одні з таких вихідних, коли вдалося зробити все і навіть більше. То була субота, і як не дивно, ще за день я навіть не підозрювала про свої плани на вихідні. а зрештою, мені вдалося попрацювати, далі встигнути на лекцію креативного продюсера програми "Вечірній Ургант" Андрія Савєльєва. Цю зустріч влаштувала Вільна школа журналістики. Вона проходила в "Будинку вчителя". Я там була вперше, і навіть не підозрювала, що ця споруда така красива. Було так приємно знаходитись в красивій залі і слухати цікавого спікера.
Що можу сказати з приводу отриманої інформаці... Андрій Савєльєв в основному розповідав як проходять будні та робота команди "Вечірнього Урганта". Про неймовірно щільний та напружений графік роботи, та цікаві моменти, які трапляються під час зйомок програм. Загалом було цікаво сприймати інформацію. Але так як я вже трішки розбираюсь в даній сфері, і знаю як це все відбувається, то нового чесно кажучи я почула мало. Мені здалось, що вже занадто він прагнув вразити слухачів своїми розповіддями. Проте Андрій тримався досить професійно, і в цілому, склав гарне враження.
Далі на мене чекала невеличка прогулянка, смакування смачної кави з шоколадним млинцем начиненим ананасом з яблуками. Після цього ми відправилися на відкриття нового сезону "Французької весни в Україні". Був вечірній перформанс на Софіївській площі. Під час повтору нам вдалося побачити набагато більше, аніж під час першого показу. На сам архітектурний ансамбль був направлений проектор, який показував світловий перформанс під назвою "Я — мрія". Він супроводжувався приємною музикою. І що для мене особливо приємно, прозвучали фрагменти з "Маленького принцу", особливо той самий момент про баранця...
Було дуже атмосферно, переповнювали найприємніші емоції ,і повертаючись до дому в середині зароджувалось добро. А ще повний місяць того вечора підсилив відчуття загадковості та чарівності цьому дійству.
