Мені одній здається, що січень завжди тягнеться так довго... а лютий, березень і т. д. проходять значно швидше. А потім ти оглядаєшся і вже літо. Я завжди починаючи з лютого чекаю на весну. Це моя улюблена пора року. Я неодноразово про це тут розповідала. Але весна так швидко завжди минає, і в той час, коли хочеться щоб вона тривала вічно, зазвичай закінчується травень. І настає спекотне літо.
А покищо я радію зимі зі снігом і більш-менш прийнятній погоді. От тільки б по-частіше з'являлося сонце, його в цю пору особливо бракує. Вчора був, мабуть, найкращий день, для мене, за цю зиму. Не зважаючи на туман, цей день виявився напрочуд прекрасним. А сам туман не дошкуляв своєю вологістю, а навпаки, прикрашав все навколо такою собі занавіскою загадковості і таємничості.
Ми дуже довго гуляли. Насолоджувались моєю улюбленою архітектурою і робили кадри на згадку. А коли підійшли до Поштової Площі, вирішили піднятись на фунікулері, і вийшли з нього саме в той момент, як була вечірня служба в Михайлівському соборі, а зовсім поряд, у парку, був цей самий густий і загадковий туман, в який було просто не можливо не пірнути з головою. Чим і займались місцеві прохожі. До них долучилися і ми.
Це було так, ніби я потрапила в Країну Чудес Аліси. Дерева, сутінки, туман, чудова панорама біля альтанки, хоча і затуманена, але саме через це здавалося, що якщо закрити очі, то можна опинитися у тій самій Країні Чудес і зустріти Божевільного Капелюшника, Березневого Кролика, Чеширського Кота, Білу Королеву. І цей момент абсолютної наповненості і приємне відчуття, яке не підвладне часу. Такі моменти залишаються з нами на завжди.
___
_____
Мне одной кажется, что январь всегда тянется так долго ... а февраль, март и т. д. проходят значительно быстрее. А потом ты оглядываешься и уже лето. Я всегда начиная с февраля жду весну. Это мое любимое время года. Я неоднократно об этом здесь рассказывала. Но она так быстро всегда проходит, и в то время, когда хочется чтобы весна продолжалась вечно, обычно заканчивается май. И наступает жаркое лето.
А пока я радуюсь зиме со снегом и более-менее приемлемой погоде. Вот только бы по-чаще появлялось солнце, его в это время особенно не хватает. Вчера был, пожалуй, лучший день для меня, за эту зиму. Несмотря на туман, этот день оказался на удивление замечательным. Сам туман не донимал своей влажностью, а наоборот, украшал все вокруг некой занавеской загадочности и таинственности.
Мы очень долго гуляли. Наслаждались моей любимой архитектурой и делали кадры на память. А когда подошли к Почтовой Площади, решили подняться на фуникулере, и вышли из него именно в тот момент, когда была вечерняя служба в Михайловском соборе, а совсем рядом, в парке, был этот самый густой и загадочный туман, в который было просто невозможно не погрузиться с головой. Чем и занимались местные прохожие. К ним присоединились и мы.
Это было так, будто я попала в Страну Чудес Алисы. Деревья, сумерки, туман, замечательная панорама у беседки, хотя и затуманено, но именно поэтому казалось, что если закрыть глаза, то можно оказаться в той же Стране Чудес и встретить Безумного Шляпника, Мартовского Кролика, Чеширского Кота, Белую Королеву. И этот момент абсолютной наполненности и приятное ощущение, которое не подвластно времени. Такие моменты остаются с нами навсегда.
Немає коментарів:
Дописати коментар